Аналізуємо підсумки 1167-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Російські паблики зранку пишуть про нову спробу ЗСУ прорвати російський кордон у Курській області.
Повідомляється про бої в районі Теткіно, які ЗСУ хочуть відрізати зі сходу. Для цього вночі там були зруйновані мостами ракетами, потім пішли машини для розмінування, а потім десант на бронетехніці.
ЗСУ намагаються прориватися через кордон малими групами по 5–6 осіб у різних точках. Нині тривають бої. Російські військові телеграм-канали публікують відео, як заявляється, із ураженою технікою української армії. При цьому вони припускають, що атаки продовжуються і найближчими днями. І, можливо, не лише у Тьоткіному. Також вони пишуть про концентрацію українських військ у прикордонних районах Сумської області.
Зазначимо, що Теткіно знаходиться на захід від району Суджі в Курській області, де ЗСУ раніше півроку утримували плацдарм.
Україна цих атак не підтверджувала. Тим часом у Сумській області оголосили термінову евакуацію із двох сусідніх населених пунктів – Білопілля та Ворожба.
Теткіно знаходиться у досить незручному для оборони росіянами становищі – фактично на виступі, що з трьох боків оточує українська територія. Зважаючи на все, саме тому цей район і вибрали ЗСУ для удару.
Також, можливо, є інформаційно-політичні мотиви для удару. А саме – взяти під контроль якусь частину російської території до 9 травня, щоб перебити одну з головних нинішніх "переможних" ліній Кремля – заяви про "повне звільнення Курської області". З цієї ж причини і для росіян не допустити прорив є важливим завданням.
Хто, за підсумком, свої завдання виконає – побачимо найближчими днями.
Біля кордону Сумської області, але вже на території Білгородської, росіяни відсунули фронт від села Демидівка, повідомляє військовий паблік Deep State. При цьому минулого тижня російські паблики повідомляли, що Демидівка та Поповка вже повернуто під контроль РФ.
Армія РФ почала просування на захід від Великої Новосілки, де в останні тижні було тихо, у бік Дніпропетровської та Запорізької областей.
Як повідомляє український військовий паблік Deep State, 3 травня РФ розпочала активні штурмові дії одразу на трьох дільницях: на Вільному Полі, на Зеленому Полі та на південь від Новосілки, а також у напрямку Новополя.
Ситуація, як пише паблік, "важка", росіяни зуміли перейти річку Ворона і закріпитися по трасі біля Зеленого Поля, а також зайняти кілька лісосмуг на схід від Новодарівки.
На ділянці фронту між Покровськом та Кураховим росіяни суттєво просунулися до кордону Дніпропетровської області, до якого залишається їм 2,3 кілометри.
Також продовжує загострюватися ситуація для ЗСУ на південь від Костянтинівки.
Армія РФ продовжує просуватися в районі траси Покровськ-Костянтинівка і зайшла вже до Нової Полтавки по той бік дороги, заявляє український військовий із позивним "Мучною".
Deep State повідомляє, що захоплене також село Зелене поле. І загалом у цьому районі росіяни збільшили застосування КАБів та дронів на оптоволокні, в яких мають перевагу. "На жаль, ми поки що відстаємо в цьому напрямку", - пише телеграм-канал.
Росіяни "підсилюють "полювання" на все, що рухається в Костянтинівці, а також на логістичні маршрути до лінії бойового зіткнення з міста, що завдає досить відчутних збитків".
Також наростає загроза виходу РФ на захід від Костянтинівки, якщо темпи просування росіян збережуться в районі Сухої Балки та Новооленівки.
"Вихід на трасу Покровськ-Костянтинівка в районі Новооленівки може стати продовженням руху на Костянтинівку із західного боку, що створить вкрай несприятливу ситуацію як для Костянтинівки, так і для Торецька", - пише паблік.
Він також заявляє про критичну важливість утримання висот у Часовому Яру та Ступочек (в яких вже йдуть бої), оскільки за їхньої втрати росіяни зможуть поставити під вогневий контроль всю Костянтинівську агломерацію, "через яку проходить значна частина логістики Сил Оборони".
Військовий оглядач Богдан Мірошников пише, що оборона ЗСУ біля траси Покровськ-Костянтинівка "сипеться" через погану взаємодію між підрозділами та концентрацію сил біля Покровська.
За його оцінкою, проблеми є як у напрямку Костянтинівки на північ, так і в напрямку Мирнограда на захід, де раніше оборона трималася місяцями без просування РФ.
"Але через погану взаємодію між відповідальними за ці 2 напрямки, ворог має успіхи. І скільки це триватиме і коли, нарешті, пофіксують координацію – тепер невідомо", - пише Мірошников.
Ще одна причина, яку він наводить, - зосередження сил і коштів на іншому фланзі Покровська, хоча накопичення військ РФ "читалося, просто банально вчасно не було ухвалено управлінські рішення".
Тобто якщо подивитися ситуацію на фронті, то ми бачимо картину, що українські війська наступають на одній із дільниць фронту (у Курській області), а на решті посилюють тиск росіяни.
Ситуація, коли наступ ЗСУ супроводжувався прискоренням просування армії РФ за останній рік, ми спостерігали вже кілька разів.
Так, у серпні 2024 року перекидання багатьох найбільш боєздатних українських підрозділів до Курської області призвело до прискорення наступу росіян на покровсько-курахівському напрямку, в ході якого вони відсунули фронт на десятки кілометрів на захід від Донецька.
У лютому 2025 року українське військово-політичне керівництво вирішило організувати контрнаступ на низці ділянок фронту. В основному на Донбасі (Покровськ, Торецьк тощо). Потік резервів у Курську область знизився, частина підрозділів було звідти перекинуто на Донбас. Підсумок - наприкінці лютого-початку березня ситуація для ЗСУ на Курському плацдармі різко погіршилася і він майже весь був втрачений. При цьому і на Донеччині серозних поступів у ЗСУ не було.
Настання ЗСУ у Білгородській області у квітні супроводжувалося прискоренням просування росіянам на інших ділянках фронту.
Як, коли і де відгукнеться нинішній наступ ЗСУ на Теткіне – поки що незрозуміло. Але є ризик, що якщо в бої там втягнуться великі сили ЗСУ, фронт просяде десь в іншому місці.
Причина такої ситуації - у специфікі наступальних дій в умовах дронової війни. Ударні безпілотники перетворюють будь-який наступ в операцію з неминучими величезними втратами. Тому атаки вимагають великих сил і великих резервів, щоб здійснювати накати хвиля за хвилею. І досвід боїв останнього року показує, що резерви ЗСУ обмежені. Тому їхня концентрація в одному місці обертається проблемами в інших.
У росіян, судячи з того, що вони постійно наступають на різні напрямки, з резервами ситуація краща. Але незрозуміло, наскільки їх вистачить і як довго ще РФ зможе наймати достатньо новобранців, щоб перекривати втрати на фронті.
Атаки в Чорному морі та загроза Москві
Україна останніми днями різко активізувала атаки на Чорному морі.
Кілька днів поспіль Крим атакували дрони та безекіпажні катери. А в ніч на суботу до цього додалася атака на Новоросійськ, де зараз базується переважно російський флот.
По Криму був комбінований удар британських ракет Strom Shadow (про що РФ заявила вперше із січня), ракет "Нептун", десятків безпілотників та морських дронів.
З того збитку, який підтвердили російські паблики - безекіпажний катер ЗСУ вперше підбив російський морський штурмовик Су-30. Удар завдавав ракет, встановлених на морський дрон.
Пізніше стало відомо, що удар наносився дроном Magura V7, озброєний двома американськими зенітними ракетами Sidewinder.
Також увечері суботи Зеленський заявив, що у Криму було підбито ще один російський літак, але з російського боку цьому підтверджень не було.
Наступної ночі Київ атакували "Шахеди", постраждали будинки, торговий центр. Поранено 11 людей.
Зазначимо, що Україна відновила атаки у Чорному морі після досить тривалої перерви. Зазвичай, такі атаки подаються Україною як велика медійна подія. Не виключено, що цього разу воно пов'язане із підготовкою РФ до відзначення дня перемоги.
Минулого тижня Зеленський та інші представники української влади натякали на те, що по Москві на 9 травня може бути завдано удару. Він заявив, що російська влада "бояться" за те, що може бути атакований військовий парад, де зберуться іноземні гості.
На вихідних український президент посилив цей месидж та заявив, що "не може гарантувати безпеку" гостям параду на Червоній площі. А глава Офісу президента Єрмак опублікував картинку із зображенням Зеленського, безпілотників та Червоної площі, що горить. "Цей день ми наближали, як могли", - говорить напис (уривок із радянської пісні "День Перемоги").
Щоправда, згодом Зеленський заявив, що мав на увазі удари, які організує сама російська влада, щоб звинуватити в них Україну. Хоча раніше говорив, що Кремль "правильно боїться" загрози атаки - тобто, мова в самого Зеленського ще пару днів тому явно йшла про зовнішній напад, а не внутрішню провокацію.
Тобто картина складається така. Україна спочатку почала натякати на удари по Москві на 9 травня. А потім почала атакувати після тривалої перерви російські об'єкти в Криму та Новоросійську. Також дрони знову почали долітати до таких віддалених територій РФ, як Мурманськ або Ямало-Ненецький автономний округ.
Інакше кажучи, Київ активно нарощує напередодні 9 травня далекобійні удари по Росії - з ймовірною метою зірвати чи проблематизувати росіянам святкування 80-річчя перемоги. А також відлякати від поїздки до Москви представників різних країн світу.
Втім, поки що через це свої плани відвідати Москву ніхто не скасовував. Свою присутність уже підтвердив глава Китаю Сі Цзіньпін. Також, незважаючи на проблеми зі здоров'ям, пообіцяли приїхати лідери Сербії та Словаччини Вучич та Орбан.
У Москві ж вживаються масштабні заходи безпеки. Через роботу глушилок РЕБ сьогодні у москвичів з перебоями працював зв'язок та інтернет. Тобто від ідеї влаштувати масштабне святкування дня перемоги у РФ не відмовилися. При цьому загрозу удару по параду, судячи з заходів безпеки, з порядку денного не знято. Хоча, як ми вже аналізували, атака на російську столицю, коли там буде Сі та інші лідери, не вигідна Києву політично і тому малоймовірна.
До того ж, поки не знято з порядку денного триденне перемир'я, яке РФ пропонує оголосити вже з 8 травня. Україна поки що згоди на нього не давала, критикувала цю ідею, але й прямої відмови також не звучало.
Ідея із триденним перемир'ям може отримати нове дихання, якщо на парад у Москві приїде хтось від Трампа.
"Якщо американський гість все-таки збереться, то і українська згода на коротке перемир'я буде майже гарантована. Тому завданням російської дипломатії буде такого гостя все-таки залучити, особливо в рамках нової концепції: "ми, як 80 років тому, разом проти європейського фашизму". Баунів.
Чутки про те, що парад на Червоній площі відвідає високопоставлений представник Вашингтона в російських ЗМІ пройшли минулого тижня, але підтверджень їм досі не було.
Загалом взагалі стало з'являтися набагато менше новин про переговори між США та РФ.
Хоча є деякі ознаки, які вказують на те, що процес не перерваний.
Так, Пєсков сьогодні заявив про необхідність зустрічі Трампа та Путіна.
А Трамп учора вкотре висловив обережний оптимізм щодо перспектив переговорів.
В інтерв'ю NBC News він висловив сподівання, що мирна угода щодо врегулювання російсько-українського конфлікту наближається.
У ході ефіру глава Білого дому зазначив, що "у нас є дуже добрі шанси зробити це".
При цьому республіканець заявив, що в даний час США "ближчі до однієї з воюючих сторін і, можливо, не такі близькі до іншої. Я не хотів би говорити, до кого з них ми ближче".
Крім того, Трамп знову не виключив, що за певних умов Вашингтон може вийти з подальших переговорів щодо врегулювання російсько-українського конфлікту.
"Настане час, коли я скажу: "Добре, продовжуйте, продовжуйте поводитися безглуздо". Іноді я наближаюся до цього (до виходу з переговорів - Ред.), а потім відбуваються позитивні речі", - заявив американський президент.
За його словами, найбільшу складність у досягненні компромісу є те, що "мова йде про величезну ненависть між цими двома людьми" (ймовірно, між Путіним і Зеленським - Ред.).
Також глава Білого дому ще раз сказав, що укладена з Києвом угода про надра дозволить повернути США вже витрачені кошти на підтримку України.
І про угоду, а також її вплив на хід війни в Україні розповімо докладніше.
Що означає операція з надр для війни в Україні
Напередодні ратифікації українським парламентом угоди з надр зі США в Україні розгортається масштабна кампанія на підтримку цієї угоди (чи буде ратифікація - ми аналізували тут ).
Воно описується як великий успіх Зеленського і як супервигідна для України домовленість як в економічному, так і у військово-політичному плані, що гарантує американські інвестиції та продовження військової допомоги, яка, за даною версією, включатиметься як внески до створюваного інвестиційного фонду (тобто, по суті, продовжуватиме передаватися безкоштовно).
Приблизно в тому ж ключі оцінюють цю подію і багато західних ЗМІ, і навіть деякі російські Z-блогери.
Проте дані оцінки не враховують вихідні причини підписання угоди.
У Трампа, відколи він почав предметно займатися переговорами щодо України, було, по суті, лише дві вимоги до Києва – погодитися на припинення вогню і підписати ресурсну угоду (причому ідею останньої підкинув Трампу сам Зеленський, не чекаючи, однак, у що, за підсумком, виллється інтерес президента США до українців).
Обидві умови Зеленський виконувати не хотів. Він спочатку був проти перемир'я по лінії фронту, називаючи це "капітуляцією" перед Росією, а ресурсну угоду сприймав як можливість "продати повітря" американцям – пообіцяти їм щось невизначене в майбутньому (якісь "рідкоземельні метали", яких невідомо скільки в Україні і чи невідомо вигідна їхня видобуток). Або навіть не лише на постачання зброї, а й на гарантії безпеки, наближені до 5-ї статті НАТО (з фактичними зобов'язаннями США вступити у війну у разі нового нападу РФ на Україну).
Проте Трамп жорстко продавив Зеленського з обох питань.
Спочатку він досяг згоди Києва на припинення вогню (ще в березні). А тепер було підписано і ресурсну угоду.
І якщо перемир'я по лінії фронту об'єктивно вигідне Україні (хоч, можливо, й не вигідно Зеленському), то від угоди надрах навіть у її нинішньому вигляді для України нічого вигідного немає.
Почнемо з того, що сама суть угоди прихована у двох додаткових угодах, які ніхто не оприлюднить, хоча багато джерел кажуть, що вони вже підписані. І це вже наводить на думку, що там є речі для України аж ніяк не переможні.
Але навіть із тієї досить абстрактної угоди, яка вже оприлюднена, випливає, що американські компанії матимуть ексклюзивні привілеї щодо практично всіх найважливіших корисних копалин, які залягають в Україні.
При цьому жодних зобов'язань щодо інвестицій у створюваний фонд у американців немає (є лише обов'язок України вносити туди 50% від ліцензій на нові проекти з видобутку корисних копалин).
Але навіть якщо американські інвестиції і будуть, то очевидно, що для України було б вигідніше мати ситуацію, за якої інвестори з різних країн мали б рівний доступ до родовищ і могли б за них конкурувати, внаслідок чого країна отримала б найкращі умови.
Також Вашингтон наполягає, що ця угода дозволить їм повернути вже надану Україні допомогу. І хоч це в оприлюдненому документі прямо не прописано (українська влада наголошує на тому, що ніякого визнання боргових зобов'язань там немає), але, використовуючи передбачені угодою привілеї, американці справді можуть заробити чималі гроші.
Також у тексті угоди немає жодних гарантій безпеки, які раніше вимагав Зеленський. Теза американців, що "росіяни не наважаться напасти на Україну, бо там у нас буде інтерес у родовищах", навряд чи можна сприймати серйозно. США старанно уникали прямих зіткнень із РФ усі роки війни, побоюючись ядерної конфронтації. І навряд чи вони змінить цю концепцію та будуть готові воювати з Росією заради захисту родовищ.
Аргумент, що "нинішня угода - це успіх, тому що набагато краще, ніж пропонувалося Трампом раніше", схожий на "успіх" жертви рекетира, який в рахунок погашення неіснуючого боргу вимагав собі квартиру, але за підсумком "під час конструктивних переговорів" погодився забрати лише машину.
Тобто українська влада пішла на угоду вимушено, оскільки альтернативою її не підписанню був би повний розрив відносин із США та блокування всієї американської допомоги.
Водночас, очевидно, Зеленський має намір отримати вигоду з ситуації.
По-перше, вирішити головне для себе питання – спробувати обміняти підписання угоди на гарантії Вашингтона на перебування при владі.
По-друге, "перетягнути", загалом, США на свій бік на тему війни в Україні, переконавши Трампа посилити тиск на Росію та продовжити американські поставки зброї (за рахунок внесків до інвестиційного фонду).
Однак це можливе лише при збігу двох умов. Перше – якщо Трамп та Путін не домовляться за умовами завершення війни. Друге – якщо Вашингтон у принципі готовий далі постачати зброю Україні та тиснути на Росію.
Хоча, безумовно, ймовірність того, що США просто "умиють руки" та припинять підтримку України після підписання сировинної угоди, значно знизилися.
Що теоретично підвищує шанси на те, що Москва погодиться на запропонований Трампом мирний план з припинення вогню (тим більше, як ми вже писали, цей план Росії об'єктивно вигідний). Бо надії у Кремля на те, що США залишать Україну "віч-на-віч" з РФ після підписання угоди знизяться. Також, до речі, може зрости й зацікавленість у якнайшвидшому досягненні домовленостей з Путіним і в Трампа, оскільки без припинення бойових дій угода надрах фактично не працюватиме.
Однак, на практиці, угода навряд чи стане головним фактором, який вплине на результат російсько-американських переговорів. Якщо Вашингтон і Москва узгодять основні спірні нині пункти, то припинення вогню буде в будь-якому разі, якщо ні - то й угода надрах не допоможе.
Що стосується ймовірності того, що після підписання угоди з надра Трамп почне якимось чином жорстко тиснути на РФ - то це питання поки що відкрите, про що пишуть і західні ЗМІ. Вони підтверджують, що у Вашингтоні активізувалося обговорення запровадження нових санкцій проти Росії для "примусу до миру". Однак сам президент США ще рішення з цього приводу не ухвалив.
У своїх останніх інтерв'ю Трамп уникає відповіді на питання про санкції та від критики Путіна, заявляючи, що точніше скаже "через місяць чи два тижні". Враховуючи, що Росія також утримується від будь-якої критики на адресу Трампа, можна зробити висновок, що переговори Вашингтона і Москви продовжуються. І про розрив не йдеться.
Сумніви, ймовірно, ті самі, що вже висловлювалися раніше - не факт, що ці санкції та інші заходи впливу спонукають Путіна пом'якшити позицію. Ефект може бути обернений - повний зрив переговорів, обнулення перспектив швидкого завершення війни, ще більше зближення РФ з Китаєм, різка ескалація у відносинах між США і Росією, аж до загроз Москви застосувати ядерну зброю. Особливо ці ризики зростуть, якщо запровадження санкцій "доповнюватиметься" ще й деякими діями Києва на кшталт ударів по параду 9 травня на Червоній площі, на що вже кілька разів натякав Зеленський.
