Трамп підвищує градус. Що буде за жорсткими висловлюваннями президента США на адресу Путіна?
Президент США Дональд Трамп посилює свою критику на адресу глави Кремля Володимира Путіна. Вчора він висловився особливо різко, заявивши, що Путін не хоче зупиняти війну і "кидає нам купу лайна" і що можуть бути введені нові санкції проти РФ. Також Трамп пообіцяв відновити постачання зброї Україні.
Звичайно, все це поки що слова, які, як часто буває у Трампа, можуть бути лише елементом торгу. З тими ж озброєннями, як ми вже писали, ключове питання - це не відновлення поставок із пакетів, затверджених ще за Джо Байдена і які вже закінчуються, а затвердження Вашингтоном нових пакетів допомоги чи надання гарантій продажу Україні зброї за гроші.
Ми вже прогнозували, що Трамп має три варіанти дій після того, як Путін відмовив йому в припиненні вогню. Перший – жорстко натиснути на РФ та посилити допомогу Україні. Другий – жорстко натиснути на Київ та змусити українську владу прийняти російські умови завершення війни. Третій – не робити взагалі нічого, усунувшись від війни.
Жоден із цих варіантів поки що на 100% виключати не можна. На два останні з них, зважаючи на все, і робить ставку Москва, не погоджуючись на припинення вогню. На це вказують доволі спокійні коментарі Кремля щодо висловлювань Трампа.
Однак зараз дедалі більше ознак того, що президент США обере перший сценарій – фронтальний накат на Москву.
По-перше, його роздратування Путіним стає дедалі очевиднішим. Тим більше, що Київ уже давно (нехай і під тиском) погодився на перемир'я. Тому саме РФ через відмову Путіна припиняти вогонь стає в очах Трампа головним винуватцем того, що війна триває.
По-друге, крім самого Трампа, які виступають за припинення вогню в Україні та примирення з Росією в США та на Заході в цілому не дуже багато. У Європі домінує впевненість у тому, що тривала війна в Україні їй вигідна, інакше РФ нападе на ЄС і НАТО (про м'яко кажучи, сумнівності цієї концепції ми вже писали, проте вона залишається широко поширеною). Не випадково канцлер ФРН Фрідріх Мерц сьогодні оголосив, що дипломатичні зусилля щодо завершення війни в Україні вичерпані. У Республіканській партії США дуже сильні позиції "яструбів", які пов'язані з ВПК та нафтогазовим бізнесом. Для обох продовження війни в Україні вигідне, оскільки військова промисловість отримує додаткові замовлення, а американські нафта та газ витісняють російських конкурентів зі світового ринку через режим санкцій.
"Яструби" вже давно підштовхували Трампа до посилення позиції щодо РФ. Але той довгий час чинив опір, оскільки це суперечило його стратегічним цілям: відірвати Росію від Китаю, припинити витрачати гроші та зброю на Україну, щоб зосередитись на азіатсько-тихоокеанському регіоні, а також просто скинути баласт із американського бюджету. А головне, Трамп не хотів глибоко залучатися до війни, перспективи перемоги в якій він вважав сумнівними. Тому він постійно підкреслював, що це не його війна, а війна Байдена. Та й серед багатьох його виборців війна в Україні була непопулярною, у тому числі стараннями самого Трампа та його колишніх головних спікерів Ілона Маска та Такера Карлсона.
Однак після відмови Путіна Трамп опинився на порозі зміни концепції. Тим більше, в його оточенні чимало тих, хто переконує його в тому, що Путін не поважає і обманює американського президента, слід показати йому силу, щоб він погодився припинити вогонь і визнав лідерство Трампа. Вага цих аргументів посилила війна Ізраїлю проти Ірану, яку Трамп представляє приблизно так, що США запропонували Ірану угоду, той відмовився і тому отримав по зубах, а США знищили його ядерну програму.
І хоча досі немає ясності в тому, наскільки великих збитків зазнала ядерна програма Тегерана, як і незрозуміло, чи готовий Іран на поступки тепер, ефектність американо-ізраїльських ударів по незговірливих персах цілком може посилити бажання Трампа провернути щось подібне і з тим, що відмовився від угоди.
Проте питання полягає в тому, що може зробити з Росією Трамп. На поверхні лежать три можливі напрямки дії.
Перше : збільшення постачання зброї Україні, зняття обмежень на її використання. Проте, наскільки США в принципі здатні постачати зброю у необхідних Україною обсягах? І якщо здатні, то хто його оплачуватиме? Це є проблемні питання. Але можна припустити, що якісь обсяги американці продовжать відвантажувати й надалі Україні, а сплатять їх європейці.
Друге : ізоляція Росії на світовій арені – завдання, яке намагалися вирішити за часів Байдена, але так і не змогли. Трамп може підійти до теми з новою силою. Власне, законопроект про 500% мито проти країн, які купують російські товари, на це якраз і направлений. Однак у відповідь Китай може не припинити закупівлю російської нафти, а запровадити аналогічні мита проти США. І, як показав досвід недавньої американо-китайської торгової війни, коли Трамп був змушений здати назад, відмовившись від перегонів тарифів, залежність Вашингтона від постачання багатьох товарів з КНР не менша, ніж залежність Китаю від ринку Штатів. Тим більше, що Пекін вже дав зрозуміти, що не допустить поразки РФ у війні - тобто підтримуватиме Москву економічно і далі. Тому неясно, чи реалізує Вашингтон ідею з 500% санкціями. Втім, навіть якщо її відкладуть у довгу скриньку, США залишаються й інші важелі посилення економічного тиску на РФ, включаючи посилення вже введених санкцій - наприклад, зниження стелі цін на російську нафту. Хоча останнє і не стане чудо-засобом, який зруйнує економіку РФ. Окрема тема – спроби розірвати зв'язки між Росією та країнами пострадянського простору. У цьому контексті можна розглядати і нинішнє загострення відносин Азербайджану з РФ та спроби Вашингтона відновити діалог з Олександром Лукашенком. Також велика робота ведеться з відтягування від РФ країн Середньої Азії, які росіяни використовують для обходу санкцій. Однак така активність обмежена сильною залежністю цих країн від РФ, наприклад, у транзиті товарів та питаннях безпеки. Крім того, географічно єдиною альтернативою Росії для Середньої Азії є Китай, який навряд чи вітатиме рух цих держав у фарватері США. Навіть Азербайджан, поки не вирішить питання з Вірменією коридором у Нахічевань і Туреччину, фактично перебуває в "напівоточенні" Ірану та Росії, що може блокувати будь-які його потенційні дії проти Москви.
Третє : внутрішня дестабілізація РФ. Ця тема завжди була головною надією Заходу та України на перемогу у війні. У червні 2023 року мета, здавалося, була близькою: Євген Пригожин підняв заколот. Але бунт провалився, а сам Пригожин незабаром загинув. І зараз внутрішня ситуація у Росії загалом виглядає стабільною. Але довга війна несе для Росії великі ризики. Поки що вона не призводить до падіння рівня життя (навпаки - найчастіше сприяє його підвищенню), а воюють контрактники-добровольці, населення її підтримує. Однак якщо доведеться затягувати пояси та оголошувати мобілізацію, то настрої можуть сильно змінитись. Окрема і найнебезпечніша для РФ тема – це міжнаціональні та міжрелігійні протиріччя. Тим більше, що їх зараз у РФ активно і систематично розпалюють. Це може викликати величезні потрясіння як у суспільстві, так і в російській армії з огляду на велику частку в ній представників нацменшин. Поки що Кремлю вдається всі ці протиріччя стримувати і не допускати внутрішнього вибуху. Але якщо війна затягнеться, пов'язані з нею проблеми посиляться і зберігати ситуацію під контролем стане важче.
Швидше за все, по всіх цих болючих для РФ точках і будуть завдавати ударів, якщо Трамп таки стане на шлях тиску на Росію. Москва напевно спробує щось зробити у відповідь.
У результаті ситуація може швидко підійти до ризику прямого зіткнення Росії із США та НАТО із загрозою ядерної війни. На цей момент, можливо, всі сторони знову спробують домовитися. Хоча тоді може бути вже запізно.
