"Чоловіки поїхали, і жінки за ними". Чому у невеликих містах західної України різко зменшується населення
У багатьох містах та селах на заході України різко зменшилась кількість населення.
Минулого літа Рахов жив. Не виживав - саме жив. На вулицях було людно. Черги в супермаркетах. Нові кав'ярні, перукарні, спа-салони. На вулицях російська мова переселенців. Гори стояли велично, а місто гуло - по-своєму, але впевнено. Цього літа тиша. Густа, як туман за хребтами і така ж важка. Людей нема. Куди всі поділися? Чоловіки поїхали. Не на фронт, більшість - від нього (хоча багато хто і на фронті - Ред). Тепер і жінки за ними. Переселенці повернулися чи переїхали далі", - написала на своїй сторінці у Фейсбуці Соломія Ганущина, дружина ексголови Львівської облради Олександра Ганущина.
За її даними, у 2023 році в Рахівській громаді було 23,6 тисячі жителів, а в самому Рахові - 16,5 тисячі. Сьогодні на 8 тисяч менше.
"Історія Рахова не виняток. Так зникає не лише він. Так зникають міста, які ще вчора здавалися живими", - пише Ганущина.
За словами колишнього місцевого депутата та керівника деревообробної компанії ВДСМ Ірини Мацепури, "у селах порожньо".
"Роботи немає, чоловіки втекли і жінки слідом. А юнаків допризовного віку вивозять, частина чоловіків на війні. Переселенці не затрималися – повернулися назад чи поїхали далі – до Європи", – каже Мацепура.
За її словами, місцеві мешканці знову активно виїжджають на заробітки. Тільки з Рахова щодня відходить 5-6 автобусів до Чехії, зазначає вона.
Те, що у невеликих містах та селах західних регіонів стало відчутно менше людей, ніж минулого літа, помітно неозброєним поглядом. Це відзначають багато туристів, які щороку відпочивають у Карпатах.
"Минулого року яблуку не було де впасти. Цього, наприклад, в Яблуниці, багато туристів, але мало місцевих жителів. Магазини порожні, деякі навіть закрилися, з паркуванням проблем немає, багато будинків стоять порожні", - розповіла нам киянка Тетяна, яка днями повернулася з Карпат.
А власниця мініготелю в Яблуниці Ілона каже, що дефіциту туристів цього літа не спостерігається, їх навіть більше ніж минулим.
"Але нема кому їх обслуговувати, знайти працівників дуже складно, тому вже є проблеми із сервісом", - розповіла нам Ілона.
Розбиралися, чому люди їдуть із західних областей країни, хоча вони й далеко від фронту.
За два роки мінус 30% мешканців
З початку війни в західні області України ринув потік переселенців. Туди переїхав бізнес разом із працівниками, переїжджали переселенці зі східних регіонів. У результаті багато невеликих міст і сіл буквально ожили. Багато переселенців відкривали свій бізнес, а частина місцевих жителів відмовилася від заробітків у Європі, оскільки з'явилася робота вдома.
Але за останній рік багато що змінилося. Якщо у великих містах на кшталт Львова чи Тернополя відтік людей не такий помітний, то у маленьких населених пунктах він уже впадає у вічі. На вулицях набагато менше людей, ніж минулого літа, просто припаркуватися, зникли черги в магазинах, спорожніли кафе та ресторани.
За даними Ганущиної, з 2023 року населення зменшилося майже на 30%.
Ірина Мацепура каже, що багато місцевих невеликих міст і сіл буквально спорожніли.
"Роботи немає, чоловіки поїхали, та й жінки слідом. Юнаків допризовного віку масово вивозять. Переселенці тут теж не затрималися", - пояснила Мацепура.
За інформацією головного управління статистики Івано-Франківської області, цього року порівняно з минулим кількість студентів на Прикарпатті зменшувалась на 3,6 тисячі осіб, або 6,6%, що побічно підтверджує виїзд за кордон юнаків допризовного віку.
Мешканка Ужгорода Катерина Ренгач зазначає, що тенденція відтоку населення є помітною і в них.
"Дуже багато оголошень про продаж житла з'явилося, громадський транспорт напівпорожній. Люди масово їдуть за кордон. На це впливає багато факторів: і шалене зростання цін на продукти та ліки, і складнощі з можливістю отримати офіційну броню, і проблеми з роботою", - каже вона.
Виїжджає до Чехії по 5-6 автобусів на день
Місцеві кажуть, що багато мешканців згадали про заробітки у Європі. Якщо з початку війни потік заробітчан вичерпався (чоловіки не могли виїхати, жінки намагалися знайти роботу вдома), то зараз він знову зростає. За словами Мацепури, лише з Рахівщини щодня їде по 5-6 автобусів до Чехії.
Здебільшого люди їдуть на сільгоспроботи та будівництва. Також зростає потік трудових мігрантів до Італії (туди їдуть головним чином доглядати людей похилого віку), Іспанію та інші країни.
"З початку війни, коли до Європи масово поїхали наші біженці, для заробітчан настали складні часи. У багатьох країнах біженці становили конкуренцію трудовим мігрантам за робочі місця. Наприклад, у Польщі люди хапалися за будь-яку роботу. І тарифи для українців різко обвалилися. Якщо до війни на заводі можна було заробити до тисячі євро, то після того, як на роботу влаштовувалися наші біженці, платили вже лише 600-700 євро або навіть менше. Але потім ажіотаж схлинув. У тій же Німеччині, де платять допомогу, українці не дуже хочуть влаштовуватися на роботу. Та й у Польщі стало простіше, оскільки багато наших біженців переїхали до інших країн, скажімо, до тієї ж Німеччини. Тому зарплати вирівнялися і їхати на заробітки знову вигідно", - розповіла нам мешканка Львівської області Ірина.
Паралельно, за її словами, погіршується ситуація в Україні.
"Ще минулого року роботи було більше. Зараз багато дрібних бізнесів закрилися або скоротили персонал, зарплати хоч і зростають, але не встигають за цінами. Особливо велика різниця в зарплатах після різкого зростання курсу євро. Якщо ще нещодавно 20 тисяч гривень було майже 500 євро, то зараз трохи більше 400", - каже Ірина.
Житель Закарпаття В'ячеслав Цубера, який зараз мешкає у Чехії, розповів, що у Чехії молодих закарпатців на заводах зараз чи не більше, ніж у самому Закарпатті.
"Наші люди вже є і на менеджерських посадах у фірмах у Чехії", - зазначає він.
За словами керівника Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, точних даних про обсяги трудової міграції наразі немає.
"За даними НБУ, минулого року з України виїхало 500 тисяч людей, цього і наступного прогнозують потік у 200 тисяч. Але скільки з них їдуть до Європи як біженці, а скільки - саме на заробітки, питання відкрите. Насправді багато хто поєднує біженство і заробітчанство. Наприклад, оформляють статус тимчасового захисту, що дозволяє легально влаштуватися працювати у країні перебування, але часто приїжджають додому. Найпопулярніші зараз країни для трудової міграції – Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина та країни Балтії. Загалом в Україні зарплати зростають, але далеко не всі підприємства, особливо в західних областях, можуть платити навіть середню зарплату - на підвищення окладів немає ресурсу. Тому люди все частіше розглядають варіант із роботою в Європі”, - каже Воскобойник.
Він прогнозує, що потік трудових мігрантів тільки зростатиме, причому після війни їх може бути набагато більше, ніж зараз, оскільки виїзними стануть чоловіки.
Насправді у західних регіонах багато чоловіків виїжджають на роботу і зараз, і майже легально.
"Місцеві фірми реєструють філії у Східній Європі та оформляють відрядження своїм працівникам з України. Це стосується, зокрема, водіїв, інженерів та інших, яким реально зробити документи на виїзд", - розповів бізнесмен з Івано-Франківської області.
За його словами, оформлення такого "відрядження" може коштувати військовозобов'язаному чоловікові близько 5 тисяч євро.
"Можна виїхати на пару місяців, але під підписку про повернення", – розповів він.
"Держава зробила нас бомжами"
Окрема тема – переселенці.
За словами Ірини Мацепури, багато хто з тих, хто переїхав до західних регіонів з початку війни, вже там не живе: або повернулися додому, або поїхали далі, до Європи.
"Наприклад, до нас приїхали переселенці з Харківщини. Тут зовсім інші зарплати, інша промисловість. Плюс зовсім негазифікований район, люди не хочуть дровами топити у ХХІ столітті", - каже вона.
Багато переселенців не змогли знайти роботу на новому місці, а допомоги, що виплачується державою, мало на що вистачає. Про те, що люди повертаються додому навіть до захоплених РФ регіонів, заявляла також голова комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування та містобудування Олена Шуляк. Вона пояснювала відтік переселенців насамперед складнощами з облаштуванням на новому місці, зокрема проблемами з житлом.
За даними Закарпатської обласної військової адміністрації, якщо у 2022 році в області на обліку було близько 151 тисячі ВПО, то у 2023 близько 134,5 тисяч, у 2024 – 125,4 тисячі, а цього року – 123 тисячі. При цьому в Ужгороді та Берегові найбільше переселенців, які потребують працевлаштування. А ось кількість угорців на Закарпатті зменшилася зі 150 тисяч до 70-80 тисяч – дедалі більше людей їдуть за кордон.
Еколог Володимир Шелудько, який раніше жив у Херсоні, каже, що "держава по суті зробила переселенців бомжами, оскільки немає жодної надії на отримання компенсації для придбання нового житла на підконтрольній території". Теоретично українці, чиє житло було зруйноване під час військових дій, можуть претендувати на житлові сертифікати, але на практиці їх оформлюють далеко не всім: є черга і періодично виникають проблеми з фінансуванням. Було ухвалено закон про компенсацію за пошкоджене житло на окупованих територіях (законопроєкт №11161), але президент його поки що так і не підписав. Не допомогла навіть петиція на цю тему, яка зібрала понад 25 тисяч підписів.
Згас і підприємницький азарт переселенців. За даними сервісу "Опендатабот", цього року в Україні закривається рекордна кількість ФОП. За перше півріччя закрилося понад 157 тисяч фізосіб-підприємців. Причому серед регіонів, які лідирують за кількістю закритих ФОП, окрім Київської та Дніпропетровської областей, на початку цього року з'явилася Львівщина, де раніше переселенці масово відкривали свій бізнес.
А частину переселенців переїжджають до інших регіонів України, зокрема до Києва, де простіше інтегруватися та знайти роботу з гарною зарплатою.
"Навіть незважаючи на відносну безпеку західних областей, багато переселенців зі сходу так і не змогли там прижитися. Причин багато: від роботи до мовного питання та складнощів у спілкуванні. Тому, наприклад, з п'яти моїх знайомих, які виїхали на початку війни до Львівської області, четверо вже повернулися, з них тільки одна родина - назад у Харків. Інші переїхали до Києва, Вінниці, Полтави, і там у них усе гаразд. Причому один знайомий поїхав, незважаючи на те, що вже встиг купити квартиру у Львові. Наразі її здає, але збирається продавати", - розповіла переселенка з Харківської області Оксана, яка мешкає у столиці.
Зрозуміло, що багато переселенців цілком вдало прижилися в західних областях, але тенденція їхнього відтоку, особливо з невеликих міст і сіл, все ж таки є.
Якщо так піде далі, паритет у населенні, якого багатьом західним містам вдалося досягти за рахунок переселенців, скоро може зникнути. Наприклад, на початку війни із Закарпаття виїхало 300 тисяч місцевих жителів, але туди приїхало 350 тисяч людей з інших регіонів, тож Закарпаття якийсь час було навіть у плюсі за чисельністю населення. Але з урахуванням щорічного скорочення переселенців (як зареєстрованих, так і тих, хто такого статусу не набував, а їх понад 50%) незабаром ситуація може кардинально змінитись.
