Аналізуємо підсумки 1288-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Армія РФ просунулась на двох ділянках на Дніпропетровщині - біля Маліївки та Січневого (Сичневе), повідомляє Deep State.
У той же час ЗСУ, за даними паблика, контратакували та відкинули росіян на північ, від підступів до Іскри - біля села Товсте.
Український військовий із позивним "Мучною" пише про нестабільну ситуацію на цьому напрямі. Росіяни продовжують прориватися до нещодавно звільненого Дачного, переводячи половину села в "сіру зону".
Ще складніша ситуація в районі Філії, де росіяни намагаються закріпитися у тактично важливому лісовому масиві, звідки потім можна завдавати ударів.
Також "Мучний" заявляє, що за районом оборони, де зараз точаться бої на Дніпропетровщині, знаходиться "порожнеча". "Ні других, ні третіх готових ліній. Села, які ближчі до фронту, в радіусі 15 км щодня ловлять КАБи - гинуть мирні жителі, і це відбувається системно", - пише військовий.
Про те, що на Новопавлівському напрямку ситуація дедалі більше погіршується, пише і військовий кореспондент ЗСУ Богдан Мірошніков. "Важливість спрямування полягає в тому, що він не дає супротивникові вийти в оперативний простір як на Дніпропетровщині, так і на Запоріжжі", - повідомляє він.
Загострюється ситуація під Куп'янськом.
Міноборони РФ стверджує, що його війська контролюють близько половини міста.
Опубліковано відео з дронів, на якому, як заявлено, "зафіксовано російських військовослужбовців у центрі міста, а також у районах найбільш важливих адміністративних та промислових будівель, у тому числі біля будівлі Адміністрації міста, в районі стадіону "Спартак" на провулку Спортивному міста Куп'янська та міській електропідстанції на вулиці Енерге.
Раніше про те, що росіяни "практично повністю блокували місто Куп'янськ і звільнили близько половини його території", заявляв глава генштабу РФ Герасимов.
Україна цього не підтверджувала. На карті Deep State північно-західна околиця міста вже знаходиться в сірій зоні. Тобто там ідуть бої. Також ведуться бої на захід від Куп'янська, де село Мирне, частину якого раніше відбили ЗСУ, тепер перейшло знову у "сіру зону".
Командир 429-го окремого полку безпілотних систем ЗСУ "Ахіллес" Юрій Федоренко заявив, що прапори у Куп'янську демонстрували "переодягнуті по громадянці росіяни". При цьому він каже, що ці російські військові "заблоковані на північно-західній околиці", а ситуація "максимально контрольована".
До обстрілу.
Сьогодні вночі РФ завдала по Україні масованого удару дронами та ракетами. Усього атакували 502 БПЛА та 24 крилаті ракети, було 72 прильоти, повідомляють Повітряні сили. Збити вдалося 451 дрон ("Шахеди" та імітатори) та 21 ракету.
Основний удар припав по Знам'янці Кіровоградської області – там розташований найбільший у центральній Україні залізничний вузол. Через це багато потягів запізнилися більш ніж на сім годин.
Також прильоти були у Луцьку, Хмельницькому, Ніжині під Черніговом та Калуші Івано-Франківської області, де весь день у місті стояв зміг від пожежі, горіли склади. Зеленський заявляв про прильоти щодо об'єктів енергетики.
Нові заяви Путіна та Зеленського
Зеленський знову висловився проти виведення військ із Донецької області в обмін на припинення війни, як пропонує РФ.
"Хто дасть гарантії, що Путін не продовжуватиме? Ніхто. Ми не можемо віддавати території. Це дуже потужна лінія нашої оборони, Путін вже там багато втратив військових. Якщо він піде далі, йому потрібні будуть роки і покласти мільйони солдатів, тому ми не даватимемо йому подібних подарунків", - заявив президент на брифінгу в Данії.
Російський президент після повернення з Китаю також зробив низку заяв щодо України.
Він заявив, що Київ має провести референдум для зміни кордонів та відмови від територій. "Якщо влада України хоче легітимною - вона повинна провести референдум, але референдум не можна проводити в умовах військового стану", - заявив Путін.
Також він прокоментував можливість своєї зустрічі із Зеленським – запропонувавши українському президенту зустрітися у Москві. За словами Путіна, його про таку зустріч попросив Трамп.
"Це шлях у нікуди, якщо просто з чинним главою адміністрації (так Путін назвав Зеленського - Ред. ), так скажемо акуратно, проводити зустрічі. Можна, і я ніколи не відмовлявся від цього, якщо ця зустріч добре підготовлена і буде вести до якихось позитивних можливих результатів. До речі, я кажу, Дон. сказав, так, це можливо, ну зрештою, якщо Зеленський готовий, нехай приїжджає до Москви, така зустріч відбудеться", - сказав Путін.
За фактом це означає відмову від зустрічі як такої – оскільки до РФ Зеленський навряд чи поїде. Водночас Путін додав, що Росія готова підвищити рівень переговорної групи з Україною "до справді високого".
Загалом він вважає, що є "світло наприкінці тунелю" щодо завершення війни в Україні. Але не виключив і продовження війни.
"Мені здається, якщо здоровий глузд переможе, то домовитися про прийнятний варіант припинення цього конфлікту можна, тим більше, що ми бачимо настрій чинної адміністрації США, бачимо заклики знайти ці рішення, бачимо світло в кінці тунелю, якщо ні, то доведеться вирішити все збройним шляхом", - заявив Путін.
У цьому контексті він додав, що "переважна більшість солдатів в окопах хочуть виконати цілі СВО (так у Росії називають війну в Україні – Ред. ) до кінця".
Судячи з цих заяв, Росія після саміту в Китаї вважає свої позиції такими, що зміцнилися (чому ми пояснимо нижче), а тому продовжує наполягати на своїх колишніх вимогах, які були озвучені Трампу на Алясці, а той потім передав Зеленому (зокрема вимога вивести українські війська з усього Донбасу). Як писалося вище, на ці вимоги Київ відповів відмовою.
Що означають для України та світу події у КНР
Минулий саміт Шанхайської організації співробітництва в Китаї, на який з'їхалися керівники десятків країн, і масштабний парад у Пекіні в день закінчення Другої світової війни, де на трибуні стояли разом Сі Цзіньпін, Путін і Кім Чен Ин, вже викликали багато оцінок у дусі «у світі назрівають великі зміни.
В Україні та західних ЗМІ найбільш поширені у зв'язку з цим два трактування.
Перша – формується потужний альянс незахідних країн на чолі з Китаєм за участю Росії та Індії, що готується кинути виклик Заходу.
Друга - спроби Траппа перетягнути на свій бік Путіна, відірвавши його від Китаю, провалилися.
У скарбничку аргументів обом тезам додав і сам Трамп, який звинуватив китайців у «змові проти Америки». А міністр оборони США Хегсет заявив, що отримав наказ готуватися до стримування Китаю та Росії.
Але що насправді означають події останніх днів?
Почнемо із другого пункту.
Політику Трампа на тему «треба відновити відносини з Росією, щоб не допустити її союзу з Китаєм» часто називають «зворотним Кісінджером». Маючи на увазі політику держсекретаря США в 70-х роках, який став архітектором відновлення відносин Вашингтона з Пекіном, щоб отримати в його особі союзника у протистоянні з СРСР у роки холодної війни.
Однак, спільного між тим, що робив Кісінджер 50 років тому і тим, що робить зараз Трамп, не так уже й багато.
Для того, щоб заручитися підтримкою Китаю в протистоянні з Радянським Союзом США зробили Пекіну царські подарунки - дали зелене світло для отримання КНР місця постійного члена Радбезу ООН (до того його займав представник Тайваню), а в 1979 надали режим найбільшого сприяння в торгівлі, з чого і почався економічний. При цьому ніхто не вимагав від Пекіна демократизації.
Якщо уявити, які аналогічні за масштабом «подарунки» могли б дати зараз Росії США та ЄС, то мали бути зацікавленими дії рівня юридичного визнання за РФ її територіальних захоплень в Україні та спонукання Києва закінчити війну на необхідних РФ умовах. І не лише зняти всі санкції, а й широко відкрити свій ринок для російських товарів та зняти обмеження на інвестиції західних компаній у РФ.
Але на Заході на цю тему ніхто навіть не веде дискусії (за винятком деяких радикальних трампістів). А будь-які спроби Трампа піти на поступки Путіну Україною зустрічають величезний опір. На Заході (зокрема й у США) поширена думка, що у РФ треба тиснути й надалі, показово покаравши війну в Україні, зокрема і викидаючи її з нафторинку, щоб розчищати шлях американських енергоносіїв.
Тому поки що Росії Трамп нічого схожого на те, що США дали в 70-х роках минулого століття Китаю, не пропонує. І не факт, що взагалі може запропонувати навіть якщо захоче. А тому і про якийсь радикальний поворот Росії до Заходу говорити не доводиться.
Чи означає це, що Росія «іде» під крило Китаю, створюючи разом з ним, та з іншими незахідними країнами, альянс проти США?
Такий висновок також навряд чи вірний.
Інтереси країн, які беруть участь у БРІКС та ШОС, далеко не у всьому збігаються. Ці організації не є союзом на кшталт НАТО.
Ті ж Індія та Китай залишаються великими регіональними суперниками.
Однак у них, як і в Росії, є спільні інтереси, які полягають у мінімізації впливу на себе з боку США та Заходу.
І у цьому плані є дві ключові точки.
Перша – обнулення загрози вторинних санкцій США (коли Вашингтон накладає мита на держави через те, що вони купують будь-які товари з інших країн). Це останній із сильних інструментів впливу Вашингтона на світові ринки. І Трамп нещодавно погрожував ним скористатися, ввівши мита проти покупців російських нафти. За підсумками два найбільші покупці - Китай та Індія завили, що припиняти її закупівлі не будуть. Після чого Трамп ввів мита лише проти Індії.
Але індійці і після цього закупівлі не припинили. Тому що тут момент важливий і пов'язаний він не з Росією чи війною в Україні, а з питанням суверенітету. Якщо США можуть вводити мита проти інших країн за те, що ті, які купують якісь товари в інших держав, то це потенційно загрожує кожній країні. Далі Вашингтон може запровадити мита проти країн, які купують китайські автомобілі, наприклад. Або індійські медикаменти. І, фактично, Америка в ручному режимі керуватиме світовою економікою, а отже – і політикою окремих країн. Тому і Китай, і Індія зараз, швидше за все, прагнутимуть показати, що цей інструмент не працює і може бумерангом ударити і по самих США, якщо країни почнуть вводити мита. І тут їхні інтереси збігаються з Росією, яка хоче й надалі експортувати свої енергоносії.
Другий момент – це незалежність від долара як основної розрахункової одиниці та загалом від західної фінансової системи. У разі наростаючого геополітичного протистояння у світі та торговельних воєн це також стає важливим питанням суверенітету держави. Щоправда, процес буде дуже непростим. Особливо з огляду на опір США. Але говорять про це дедалі частіше.
Події останніх днів у Китаї показали, що за обома пунктами позиції найбільших незахідних країн зближуються.
З практичної точки зору це означає, що ймовірність збереження Росією обсягів експорту енергоносіїв зростає. Особливо з урахуванням досягнутих з Китаєм угод щодо будівництва нового газопроводу «Сила Сибіру-2».
У той же час, повторимося, це не означає, що у світі формується єдиний антизахідний блок під керівництвом Китаю і за участю Росії. Поняття «без Заходу» та «мінімізація впливу Заходу» не тотожні поняттю «проти Заходу».
Якщо подивитися на те, яку політику веде більшість незахідних країн останніми роками, то побачимо тактику багатовекторності. Коли вони намагаються підтримувати стосунки з усіма великими центрами сили, намагаючись отримувати від цього вигоду.
Класичний приклад – Туреччина, яка входить до НАТО, але з Росією зв'язку не розриває. Ще один приклад – Індія, яка вибудовує відносини як із Китаєм, так і із Заходом, і з Росією. Та й сам Китай, по суті, веде також багатовекторну політику. З одного боку, надаючи економічну підтримку Росії. З іншого боку, намагаючись зберегти та зміцнити зв'язки з Європою. Та й із США стосунки повністю далеко не розірвані.
І це цілком логічно з погляду концепції «багатополярного світу». Коли кожен полюс проводить «багатовекторну» політику, вибудовуючи стосунки одразу з кількома полюсами.
За великим рахунком, так само могла б поводитися і Росія – зміцнюючи відносини і з Китаєм, і з Європою, і з США, і з Індією. Однак РФ у цьому заважає війна в Україні. Яка обнулила її зв'язки із Заходом, збільшила залежність від інших центрів сили, які, як писалося вище, хоч і мають спільні інтереси, але все ж таки не союзники.
З приходом Трампа Путін намагається хоча б частково відновити західний вектор, розбудовуючи стосунки з Вашингтоном. Тому те, що він побував на параді в Пекіні, не означає, що він вступив до якогось антиамериканського альянсу. Якби його Трамп запросив би на парад у Вашингтон, він би також туди приїхав. І це також не було б «антикитайським» кроком.
Проте продовження війни в Україні, як і раніше, робить це завдання важким. І, власне, повернення до «многовекторного курсу» один із аргументів для Москви в плані завершення війни. Питання лише на яких умовах вона буде завершена. У цьому і є поки що головна проблема.
Також багато залежить від подальших дій Заходу і, конкретно, США. Яке стратегічне рішення вони ухвалять? Чи намагатимуться зберегти своє світове лідерство нехай навіть ціною фронтальної конфронтації з незахідними країнами через вторинні санкції та інші форми тиску? Або, оцінивши свої ресурси цієї мети як обмежені, включаться до багатополюсний «концерт держав» на правах одне з полюсів. Можливо, найпотужнішого.
