Чи загрожує Зеленському повалення, якщо він ухвалить мирний план Трампа?
Після зустрічі у Ватикані Дональда Трампа та Володимира Зеленського пройшла чутка, ніби український президент прийняв мирний план Вашингтона і зняв свої правки до нього, а до аргументів західної "партії війни" проти цього плану додався ще один: якщо війна закінчиться за планом Трампа, то Зеленський втратить владу, а Україну жде.
Ця думка вже проводять у своїх публікаціях західні ЗМІ.
Але чи це так насправді?
Почнемо з того, що за нинішніх умов єдина сила всередині країни, яка може скинути Зеленського або спробувати перешкодити укладенню мирних угод, – це армія. Однак поки що не проглядається жодних ознак не лише підготовки заколоту, а й будь-якої політичної суб'єктності в армії або навіть у окремо взятих діючих військових (за рідкісними винятками, про які йтиметься нижче).
Банкова з початку повномасштабної війни докладала величезних зусиль для "деполітизації" армії, щоб та не становила загрози її владі. Тому й було звільнено, а потім заслано до Лондона Валерія Залужного. Це сталося після того, як він став політично-суб'єктною фігурою, навколо якої почали поступово консолідуватися численні противники Зеленського, які відстоюють тезу про те, що всі перемоги – це заслуга ЗСУ та Залужного, а всі проблеми – від корумпованої влади Зеленського.
Крім того, влада періодично влаштовує показову "биття" військових, порушуючи проти них кримінальні справи за звинуваченням у поразках на фронті. Наприклад, за прорив російських військ через кордон у Харківській області. Також, за даними ЗМІ, проводиться розслідування причин втрати великих територій на півдні України в перші тижні війни, фігурантом якого є високопосадовці. Крім того, влада намагається відгородитися від корупції в ТЦК і взагалі в армії, постійно порушуючи кримінальні справи або відправляючи військкомів на фронт. Тобто, виставляючи стрілочниками за корупцію самих військових.
Всі ці зусилля дали плоди в тому сенсі, що і армія в цілому, і окремі її представники не мають політичної суб'єктності. Винятків із цього правила лише два: це командир "Азова" Денис Прокопенко (Редіс) та командир колишньої 3-ї штурмової бригади Андрій Білецький. Обидва тепер командують корпусами, рясно присутні в медіа і разом із підлеглими час від часу дають політичні оцінки тому, що відбувається, у тому числі критичного характеру, обурюючись діями влади та військового командування.
У політичних колах вважається, що Редіса та Білецького фінансує підприємець Рінат Ахметов, а через нього контролює Банкова, яка розглядає їх у майбутньому, після завершення війни, як основу для формування керованих Офісом президента політичних проектів, які зайдуть до парламенту і створять там більшість разом із партією Зеленського, зберігши таким чином для президента контроль над. Для того їм зараз і дають змогу вести свою власну піар-кампанію.
Чи можна уявити ситуацію, коли Зеленський і Володимир Путін найближчим часом все-таки погодять припинення вогню на основі мирного плану Трампа або на схожих з ним умовах, а деякі сили (зовнішні чи внутрішні), які бажають зірвати ці домовленості, підштовхнуть на заколот Білецького, "Азов" чи інших командирів? Теоретично можна уявити все, що завгодно. Але практично реалізація цього плану відразу зіткнеться із низкою труднощів.
По-перше, Білецький та Прокопенко перебувають у вкрай напружених стосунках один з одним. Тому якщо один із їхніх підрозділів підніме заколот, другий його навряд чи підтримає, а швидше допоможе Зеленському його придушити. До речі, це стосується й інших підрозділів. Між їхніми командирами існує сильна і заохочувана владою внутрішня конкуренція і найчастіше взаємна ворожість. Тому окремо взятого командира бригади чи корпусу командири інших підрозділів його рівня, зазвичай, авторитетами є. І якщо один із них підніме заколот, інші виступлять проти нього.
Воєначальника, який зміг би підняти на бунт усю армію чи хоча б більшу її частину, немає. І таким зараз не є навіть Залужний: більшість близьких йому людей із командування армії вже видалили.
По-друге, не очевидно, що Прокопенко та Білецький (не кажучи вже про інших командирів) взагалі вирішаться на заколот, маючи дуже непогані шанси зайняти високі позиції в українській політиці після завершення війни. Участь у заколоті обнулює ці перспективи, не гарантуючи успіху самого заходу. Більше того, є загроза, що смутою скористається Росія для завдання нового удару, який змете і Зеленського, і бунтівників.
По-третє, відколи Трамп почав активно просувати тему припинення вогню по лінії фронту, а українська влада на це погодилася, загалом у суспільстві ідея перемир'я вже не сприймається як капітуляція. Скоріше, як дуже непоганий варіант завершення війни, до якого треба змусити Путіна. Подібні настрої поширені і в армії, де багато хто воює вже роками без будь-яких перспектив демобілізації. Тому якщо така угода буде укладена, то навряд чи вона викличе сильну внутрішню напругу. Далі на виборах Зеленський має шанси повернути ситуацію на свою користь, представивши мирні домовленості як світ, який зберіг українську державність, і утриматися при владі. Зрештою, можна згадати прем'єра Вірменії Нікола Пашиняна, який програв війну з Азербайджаном, втратив Нагірний Карабах, що багато вірменів сприйняли як національну катастрофу, але все ж таки досі міцно тримає владу.
Куди більші ризики для Зеленського виникають у разі продовження війни, якщо вона йтиме у такому ж форматі протистояння на виснаження за повальної корупції та соціальної несправедливості в тилу, коли діти можновладців живуть за кордоном, а звичайних громадян третій рік перебувають на фронті.
У такому разі Зеленському будуть задавати все більше питань і виникне попит на різкі зміни у владі, особливо з урахуванням того, що виборів немає і незрозуміло, коли вони відбудуться. Раніше потужним стримуючим фактором для подібних настроїв була загроза того, що Захід не визнає переворот і бунтівники (навіть у разі свого успіху) опиняться в ізоляції, втратять підтримку США та Європи, що одразу катастрофічно позначиться на ситуації на фронті. Але зараз ця підтримка і так слабшає, а входження в моду політики "цинічного реалізму" вже призвело до того, що Захід фактично визнає легітимним керівником Сирії колишнього ватажка місцевої Аль-Каїди. Тому і щодо того, що відбувається в Києві, Захід може стати менш акуратним, ніж зазвичай. І такі постаті, як Білецький та Прокопенко, або інші вищі офіцери можуть стати основою для підготовки перевороту. Тим більше, що зараз вони вже набули статусу командирів корпусів і під їх командуванням знаходяться 20-25 тисяч багнетів. До речі, приблизно стільки ж було у Євгена Пригожина під час його заколоту.
У зародку цю тему вже зараз прокачують через різні ЗМІ, політиків та блогерів. Вони нав'язують ідею, що зараз армією управляють "совки", а треба давати дорогу командирам нової формації, які зможуть принести перемогу. І якщо ці командири нової формації отримають під свій контроль сили більше за бригаду чи корпус, то виникне спокуса конвертувати військову владу в політичну.
Іншими словами, головна загроза для влади Зеленського – це не мирний план Трампа, а затягування війни, яке може призвести до радикальних змін у країні.
