Сполучені Штати завдали ударів по ядерних об'єктах Ірану. Головне питання після американських ударів – якою буде відповідь Тегерана.
Є, щоправда, версія, що все, що відбувається, - це якийсь "договірняк", щоб президент США Дональд Трамп зміг поставити "жирну точку", заявивши про виконання всіх цілей і про завершення війни, після чого Ізраїль, а отже, і Іран припинять удари. На 100% таку ймовірність виключати не можна, але поки, окрім окремих "зливів" у ЗМІ та відкриття Ізраїлем сьогодні свого повітряного простору для евакуаційних цивільних рейсів, на це не так уже й багато вказує. Та й взаємний обстріл після американських ударів продовжився. Єдине, можна припустити, що Іран справді знав заздалегідь про удар по Фордо, оскільки проводив там деякі роботи. Але, повторимося, повністю виключати варіант поступового згасання війни не варто на увазі великих втрат, завданих Іраном, і великих ризиків втягування у війну для США.
Якщо ж війна продовжиться, то вибір Тегерана буде з трьох опцій.
Перша – прийняти умови США щодо ядерної угоди. Хоча і це не гарантує припинення ударів Ізраїлю, який майже не приховує, що має намір скористатися ситуацією для повалення іранської влади. Тим більше, що вже не може бути ніякої довіри і скільки-небудь серйозного ставлення до будь-яких заяв Трампа, після того, як він ще в п'ятницю обіцяв дати два тижні на пошук дипломатичних шляхів, перш ніж ухвалити рішення вступати у війну чи ні, а потім завдав удару через два дні. Очевидно, що Трамп увійшов у логіку ізраїльської "партії війни" та "яструбів" у своєму власному оточенні. І саме ця логіка визначає його дії. А логіка ця проста - режим аятол повинен бути повалений.
Друга – стояти на своєму, продовжуючи обмінюватися ударами з Ізраїлем, але американців не чіпати. Втім, у такому випадку з великою ймовірністю США завдадуть нових ударів. Тому що тиждень ізраїльських атак уже показав, що власними силами вони не можуть знищити Іран. Незважаючи на втрати, влада в Тегерані зберігає керованість країною і можливість завдавати ударів у відповідь.
Третя – завдати удару американцям як відповідь на сьогоднішнє бомбардування, не чекаючи нових атак США. А також вжити інших дій. Наприклад - перекрити Ормузьку протоку.
Друга та третя опція один від одного відрізняються лише у термінах початку обміну ударами між Іраном та США.
Тим часом не можна скидати з рахунків і геополітичний аспект.
Сьогоднішні американські удари дали всім ворогам США та особисто Трампа унікальну можливість втягнути Штати у довгу виснажливу війну, перетворивши Іран на близькосхідну "Україну" для Америки.
Причому наслідки для Вашингтона, якщо війна піде за важким сценарієм, можуть бути значно руйнівнішими, ніж наслідки для Росії її вторгнення в Україну. РФ починала війну, маючи маленький держборг, великі фінансові резерви, позитивне торгове сальдо за пікових цін на свій експорт, повністю підконтрольну внутрішньополітичну ситуацію.
США вступають у війну з величезним зовнішнім боргом, який усіма експертами називається бомбою величезної сили під американською економікою (і війна цю проблему різко посилить) та внутрішньополітичною нестабільністю, яку війна, знову ж таки, лише посилить. Проти неї виступають у Демпартії та багато республіканців. Якщо американці почнуть зазнавати втрат, це може спричинити серйозні потрясіння у США та призвести до краху американського домінування у світі.
Тим більше, що США мають проблеми суто військового характеру у боротьбі з Іраном. Головне – у них немає під рукою в регіоні сухопутної армії, яка могла б захопити Іран, як це зробили американці з Іраком у 2003 році. Тому надія може бути тільки на те, що повітряні удари завдадуть такої великої шкоди Ірану, що він або капітулює, або влада там буде повалена внутрішніми силами. Але чи реально цього досягти – невідомо. Тим більше, що запаси бомб та ракет у США також не безмежні.
У цій ситуації, однак, є три ключові питання.
Перший – чи готовий сам Іран перетворюватися на "Україну", створюючи проблеми Америці ціною величезних власних втрат. Хоча, як писалося вище, шансів на компромісній основі вийти з війни можуть і не дати.
Друге – чи готові Китай, Росія чи інші країни забезпечити достатню підтримку Ірану для того, щоб він завдав істотних збитків американцям і для того, щоб його влада витримала тривалу війну і не звалилася найближчим часом. До речі, м'яка політика Трампа щодо РФ, що дивувала і обурювала багатьох, відмова сильно тиснути на Путіна і вводити санкції, можливо, мала цілком прикладну мету - мінімізувати ймовірність будь-якої істотної допомоги від Росії Ірану. Хоча, судячи з останнього повідомлення Дмитра Медведєва, який сказав, що деякі країни передадуть Тегерану свій ядерний боєкомплект, позиція Москви в конфлікті може виявитися не такою вже лояльною до США.
Третє і насправді головне питання - що в Ірану зі створенням ядерної зброї? Чи справді він був близьким до його отримання напередодні нападу Ізраїлю і якщо так, то наскільки зберіг таку можливість після ізраїльських та американських ударів. Якщо можливість збереглася, то цілком імовірно, що Тегеран прискорить створення ядерної зброї, щоб потім пред'явити її як аргумент із вимогою до Америки та Ізраїлю припинити бомбардування.
Ставки в грі вкрай великі і її результат, як ми вже писали, безпосередньо залежать від того, виявиться Америка втягнута у важку тривалу війну чи ні.
Від цього залежить і вплив подій на Близькому Сході на війну в Україні.
Швидке завершення війни (особливо, якщо американцям вдасться досягти своїх цілей) може призвести як до посилення тиску Трампа на обидві сторони з метою домогтися припинення вогню, так і різкого посилення політики Вашингтона щодо Москви (якщо "яструби" отримають визначальний вплив у Білому домі). А втягування США у тривалу війну обнулює перспективи будь-якої американської допомоги, призведе до зростання цін на нафту (а значить – до зміцнення позицій РФ) і, можливо, до остаточного розколу глобального Заходу та до вступу його в еру великих потрясінь, під час яких йому буде явно не до України.
Ще один негативний для Києва наслідок сьогоднішнього удару – ще більше розмивання понять міжнародного права. Удару американці (так само як і минулого тижня ізраїльтяни) завдали без санкції ООН, як "превентивний захід" на основі твердження про підготовку Іраном створення ядерної бомби (що Тегеран заперечує).
Нагадаємо, що вторгнення в Україну також подавали Путіна як "превентивний захід" для ліквідації різних загроз, що Київ називав хибними твердженнями. І тепер апеляції української влади до статуту ООН та міжнародного права матимуть ще менший ефект, ніж раніше. Особливо у незахідній частині світу.
Завдано ще одного сильного удару по створеній після 1945 року системі міжнародних відносин, зроблено ще один крок до утвердження замість неї "права сильного".
