В Україні триває війна із РФ. Фото: Генштаб ЗСУ

Британська газета The Times публікує великий матеріал із раніше невідомими фактами про залучення Великобританії до війни в Україні.

Зокрема, військове керівництво Британії виступало посередником-примирителем у "складних відносинах Вашингтона та Києва", особливо до початку провального контрнаступу ЗСУ 2023 року, коли "за лаштунками напруженість наростала місяцями і досягла точки, коли вона загрожувала вийти з-під контролю".

На той час Британія вже відправила в Україну своїх солдатів, які навчали українських бійців використанню далекобійних ракет Storm Shadow та протитанкових ракет NLAW.

Контрнаступ у 2023 році допомагали планувати британські генерал-лейтенант Ролі Вокер та генерал-лейтенант Чарлі Стікленд. А за кілька тижнів до її початку голова стратегічного командування та колишній глава військової розвідки Британії Джим Хокенхалл привіз голові ГУР Кирилу Буданову розвіддані.

Але Україна перенесла початок наступу з березня на травень-червень, бо чекала на нові постачання зброї. При цьому британці казали: "Вам потрібно просто почати, Росія не сильна. Ви повинні кинути їм виклик, у вас достатньо техніки". До цього моменту Україна мала стільки ж зброї, як у всієї британської армії. Але Київ чекав, що дало РФ час окопатися.

Британці, як і американці, радили бити в одну точку, але головком ЗСУ Олександр Сирський переконав президента Володимира Зеленського розділити сили та бити одразу на Донбасі (біля Бахмута) та на півдні, через що "удар так і не відбувся". Це спричинило негативну реакцію американців. Також вони були незадоволені, що українські війська "рухалися повільніше, ніж того вимагали США".

"Американці були нетерплячі. Вони дійшли до етапу, коли провели свої військові навчання і вирішили, що настав час діяти", - каже колишній високопоставлений британський військовий. Українці ж стверджували, що всі – і американці, і британці – недооцінили, з якою російською обороною їм доведеться зіткнутися, а також реалії сучасного поля бою. Шлях був усіяний російськими мінами, а ті, хто намагався їх розмінувати, ризикували бути враженими безпілотником.

Ексголовком Валерій Залужний "відчайдушно намагався впоратися з моральною кризою", говорив союзникам, що українські солдати недостатньо молоді (30-40 років, а не 20) і досвідчені – деякі провели на фронті лише 3 дні.

Американці задавалися питанням, "що, чорт забирай, відбувається", в цей момент відносини України з США "досягнули дна", американці були розчаровані Залужним, а він - ними. Тоді британці стали посередниками та допомогли залагодити розбіжності. Вони часто їздили в Україну, що рідко робили американці, іноді при цьому у цивільному одязі. Одного разу генерал Вокер приїхав у рожевих штанах, за що отримав відповідне прізвисько.

У результаті в середині серпня британський адмірал Радакін, Залужний і командувач військ США в Європі Каволі зустрілися особисто на польсько-українському кордоні, обговорили плани контрнаступу і склали плани на зиму і наступний рік.

Радакін взяв на себе ширшу роль, ніж традиційно приділялася начальнику штабу оборони, очоливши зусилля Британії щодо України в уряді.

Далі газета переходить до курської операції ЗСУ у серпні 2024 року. Повідомляється, що Київ планував її сам, не повідомивши Америку та інших союзників, побоюючись витоків до Москви, оскільки таке вже сталося у квітні 2023 року перед контрнаступом у Запорізькій області.

Наводиться думка військового британського джерела, що в результаті "Україна заплатила жахливу ціну, захищаючи себе, але вони також дали нам вікно у сучасну війну", маючи на увазі отриманий Лондоном досвід війни.

Раніше подібний матеріал про роль США у війні в Україні публікувала газета NYT. Пізніше цю інформацію підтвердив Залужний.

Підпишіться на телеграм-канал Політика Страни, щоб отримувати ясну, зрозумілу та швидку аналітику щодо політичних подій в Україні.